ВІКОВІ СТРАХИ ДІТЕЙ

Страх – це така сама невід’ємна частина нашого емоційного проявлення психіки як і радість, гнів, здивування, печаль… Страх несе в собі функцію збереження, адже один раз обпікшись дитина буде боятися гратися з плитою.

Страхи бувають звичайними та навіюваними. Останні здебільшого виникають завдяки дорослим. Ми часто самі вселяємо в наших дітей страх.тежами, людьми: Бабайкою, чужим дядею, або навіть віддаючи команди «Не чіпай – вкусить», «Не підходь – впадеш». Дійсно, такий метод працює і дітей слід відгороджувати від загроз, але можливий інший спосіб: «Обережно» (і пояснити чому), «Будь уважним» (і вказати на що звернути увагу, краще сказати і показати).

Кожному віковому періоду притаманні свої страхи, пов’язані зі специфікою вікових змін, які переживають діти. Захаров А. І. виділяє наступні вікові страхи:

• 1-3 роки: залишатися на самоті, болі (медичні процедури),  несподівані звуки.

На даному етапі онтогенезу інтенсивно розвивається інтелект та мислення, власне «Я». Розвиваються вольові якості, впевненість та відважність. В цей період слід бути дуже уїхвідгороджувати від найдрібніших «загроз» та давати дітям бути самостійними.

Як допомогти? В перші роки діти дуже залежать від почуття емоційної безпеки. Тому, якщо мама поряд, батьки розвивають «Я» дитини, не пригноблюють, то дитина спокійна

• 3-5 років: казкові персонажі (Вовк, Баба Яга), самотності, темряви, замкненого простору.

Слід зауважити, що батьківські страхи передаються дітям, адже малеча набагато більше спостережливіша.

• 5-7 років: формуються уявлення про час – з’являються страхи запізнитися.

Страх смерті може пройти сам по собі, якщо в сім’ї сприятлива атмосфера, якщо батьки самі постійно не говорять про свої захворювання, сме- >

Слід звернути увагу, що гармонійний сімейний стан сприятливо впливає на вирішення дитячих проблем.

• Молroрошим, не відповідати очікуванням дорослих, бути поганим учнем.

Провідна діяльність першокласників змінюється з гри на навчання. Діти беруть на себе роль першокласника, з чим пов’язані притаманні страхи цього періоду.

• Підлітки: осуд однолітків, адже саме оцінка однолітків стаєЯкщо Ваша дитина чогось боїться, що робити, або від чого краще утриматися?
  1. Краще неngти страх, говорити про нього: «не бійся»;
  не заперечувати: «та нічого страшного тут нема»;На жаль, ми часто соромимо дітей, коли вони не можуть справитись зі своїм страхом. Але правда в тому, що коли дитина боїться, вона не може впоратись зі своїм страхом, якби не хотіла, так як страх  запотьтролювати, але й підсвідоме та несвідоме.Ці фрази залишають дитину один на один зі своїми почуттями, своїм страхом, добавляючи відчуття провини, сорому: «Дорослі кажуть, що це не страшно, а мені страшно. Зі мною щось не так».<
• Зайва драматизація події може погіршити ситуацію, зафіксувати її у свідомості дитини.
• Якщо у дитини з’явився страх і тривалий час не проходить, зверніть увагу на гармонійність вашої><натися, чого саме боїться дитина. Назвати страх, це вже вагомий крок до вирішення проблеми, адже так ми знаємо, про що говорити.
• Замість слів «Не бійся», підтримайте дитину, скажіть що ви розумієте, що вона боїнаривоги. Звідки з’явився страх. Але зауважте, якщо дитина не хоче говорити в даний момент, краще запитати її пізніше.
• Підтримайте дитину, надайте сили справитись. Це можна зробити за допомогою різних методів, одні з яких:

< головний герой схожий на вашу дитину і справляється з перепонами;– гра: чого боїться темрява. Ліхтарика? Давай візьмемо ліхтарика і перевіримо чи далі у кімнаті так темно……

Якщо у вашої дитини з’явився страх, слід звернути увагу на його стійкість. Якщо страх не прохоитя до спеціаліста, з нашими дітьми працює психолог Заброцька Ірина Василівна яка завжди знайде час для індивідуальної бесіди з батьками і ми переконані, що тільки разом ми переборемо усі дитячі страхи.