Як зрозуміти, чи потрібна дитині допомога
Насамперед, необхідно розібратись у тому, чи справді дитині необхідна допомога. Ось кілька «сигналів», на які варто звернути увагу:
- у дитини є інтрузивні спогади — згадки про жахливі сцени, які вона пережила. Вона розповідає про це, малює або просто лякається гучних звуків і того, що нагадує їй про пережитий жах;
- дитина, яка пережила насилля, бачила жахи війни, уникає розмов про це, замикається в собі, складно йде на контакт з однолітками та дорослими;
- дитина проявляє фізіологічне перезбудження — невмотивовану агресію до інших людей, істерики тощо. Часто така агресія є реакцією на стрес і нерозуміння того, що відбувається навколо;
- у дитини змінилася поведінка, з’явилися неконтрольовані фізіологічні реакції, як-от безсоння, енурез тощо.
З чого розпочати відновлення
На музичних заняттях діти, які пережили жахи війни, можуть проявляти загальмованість, відсутність інтересу до того, що відбувається довкола, відмовлятися брати участь у іграх, співах, будь-якій спільній діяльності. Ось кілька простих порад, щоб зменшити такі ознаки та відновити психологічну рівновагу дітей.
- Занурення в тишу. Тиша — цінна сила проти стресу та сенсорного перенавантаження. Слухайте тишу, вимикайте всі гаджети та відпочивайте — це те, з чого варто розпочати роботу з дітьми.
- Зосередження на одному звуку. Навчіться зосереджуватися лише на одному джерелі звука: спів пташки, мелодія з колонки, голос матері, ритм годинника тощо.
- Спів. Можна це робити, вільно імпровізуючи, а можна співати на заданий мотив. Наприклад, скористайтеся улюбленою піснею дітей, або тією, що зараз вивчаєте з ними.
Якщо дитина йде на контакт, а її психологічний стан дозволяє — можна співати разом українських пісень, які надихають, мотивують, пробуджують емоції. По завершенню співу важливо похвалити дитину й себе, подякувати за спільне музикування. - Створення власної пісні. Така техніка добре підходить, щоб виразити власні почуття тим дітям, які не хочуть говорити, але потребують виплеску емоцій. Писати текст до пісні можна колективно, по черзі створюючи наступний рядок. Або кожен може складати певний фрагмент пісні, які потім ви об’єднаєте для колективного музикування. Дітям можна запропонувати підігрувати собі на елементарних музичних інструментах, відбивати ритм тощо.
З якими труднощами можна зіштовхнутися
На перших заняттях стан дитини може погіршуватись. Якщо стрес та неприємні відчуття виникають після прослуховування конкретної музики, варто замінити музичний матеріал, перейти до інших форм музичної діяльності.
Музика може підняти на поверхню почуття, які були глибоко приховані досить довгий час. Тому погіршення стану в дитини може відбутися не одразу, а через кілька тижнів чи місяців після початку занять.
Коли дитина пережила травматичний досвід, відчуття від пережитої травми можуть з’являтися знову. Без терапевтичної підтримки така повторна травматизація може мати негативні наслідки для дитини. Якщо в дитини виникають сильні страхи, негативні переживання, зміни настрою, варто поспілкуватися з практичним психологом. Він стабілізує стан дитини.
По завершенні музичного заняття музичний керівник може дати завдання дітям: намалювати свої відчуття та переживання зараз, удома після садка та увечері перед сном.
Які техніки роботи найдієвіші
Під час музичного заняття можна практикувати техніки, спрямовані на відреагування на стан дитини та відновлення психологічного здоров’я дошкільників. Ось кілька прикладів.
Спільний плач. Техніка передбачає глибоке розуміння емоційного стану дитини та вміння музичного керівника підлаштовуватися до її потреб. Якщо дитина перебуває в пригніченому стані, плаче, сумує — зробіть це разом із нею. Цей процес може супроводжувати спільне тонування, музикування, слухання разом мелодій, що схожі на голосіння, плачі, із використанням схлипуючих інтонацій тощо.
Коли ви відчуєте, що напруга знижується, плач затихає, з’являється втома від самого стану — можна переходити до мелодій, які дещо відрізняються від попередніх, але не створюють різких контрастів. Таке «співналаштуання» сприяє появі довіри, створює передумови для невербального діалогу, можливості розказати про свій стан без слів та отримати підтримку.
В різних культурах такі практики використовують здавна. Спільні голосіння, плачі, жалі використовували й наші предки для полегшення страждань. Це імпровізація, яка залежить від сили та глибини переживань.
Розкажи мені. Якщо створити на занятті атмосферу довіри, це заохотить дітей розповідати про свій власний досвід, не занурюючись в деталі та не розповідаючи про подію вербально. Завдання до техніки можна варіювати, наприклад:
-зіграй/намалюй/станцюй/зліпи те, про що тобі важко говорити, — про свій дім, втрачених тваринок, переїзд тощо;
-назви звуки, запахи, кольори, що нагадують тобі про … (травмівну подію);
-нумо разом спробуємо зіграти те, що ти відчуваєш.
Важливо також створити для дитини відчуття безпечного місця. Повернути дитині відчуття контролю можна завдяки музичній
медитації. Коли психоемоційний стан дитини вдалося стабілізувати, можна переходити до наступної техніки.
Музична рамка. Техніка передбачає роботу з емоцією або почуттям у супроводі музичного керівника. Якщо дитині важко висловлювати те, що на душі, — музичний керівник може розпочати гру на музичному інструменті. Коли дитина буде готова, вона включається в музичну імпровізацію та за якийсь час музичний керівник припиняє грати для того, аби мелодія дитини прозвучала самостійно. Так емоція, з якою прийшла дитина, отри-
мує можливість прозвучати. Якщо раптом дитина зупиняється та перестає грати, не має сил продовжувати, — музичний керівник завершує проведення музичної теми, обрамляючи таким чином емоцію дитини.
Ефективними є також поєднання музичної терапії з вдиханням ароматів ефірних олій. Попередньо необхідно запитати в батьків, чи немає в дітей алергії. Таким чином, можна створювати музичні подорожі у казкові країни, у позитивні спогади минулого.
Позитивно себе зарекомендували також техніки для роботи з униканням. Уникання — захисний механізм психіки, який дає змогу «дозувати» інформацію, яка може нашкодити. Але така реакція — це стримування негативних емоцій, які рано чи пізно «знайдуть» собі вихід. Тому варто вчити дітей екологічно виражати власні емоції, приймати їх та працювати з ними.
На завершення заняття можна програти добрі побажання дитині від кожного учасника. Вітаються створені власними зусиллями пісеньки, мелодії та малюнки, намальовані під музику, яку слухали на занятті.
Відновлення психологічного здоров’я дошкільників — тривалий процес, який потребує терпіння, емпатії та часу. Проте кожний з нас сьогодні працює на власному фронті, залучаючи всі можливі інструменти для відновлення повноцінного життя.