Уявіть ситуацію. Ваш малюк мирно копає в пісочниці. До нього підходить інший малюк і забирає його іграшку. Ваша крихітка розгнівана і намагається силою повернути свою власність.
Чому діти так бурхливо реагують, коли беруть їх іграшки? Відповідь проста: по-перше, їм шкода розлучатися зі своєю іграшкою, а по-друге, вони поки не розуміють, що іграшки беруться на час, і завжди повертаються до своїх господарів. І тільки після 3-х років дитина почне розуміти, що таке власність.
Що треба зробити батькам?
Терміново роз’єднати малюків, якщо вони зчепились.
Показати своїй дитині, що ви на її боці, такою фразою:«Ти хочеш, щоб машинка залишилась у тебе?»
Сказати про почуття і бажання іншої дитини: «Хлопчику сподобалась твоя іграшка, і він хотів би з нею трохи пограти. Давай, дамо йому її ненадовго. Знаєш, як він зрадіє!». Звертаємося до хлопчика: «Ти хочеш помінятися іграшками?»
Якщо згоду від хлопчика отримано, намагаємося спонукати свою дитину поділитися іграшкою(але не змусити!): «Подивися, у (ім’я хлопчика) є цікавий трактор. Ви можете помінятися: ти йому на трохи даси свою машинку, а він тобі свій трактор – теж на трохи ». Можна запропонувати своїй дитині поміняти свою машинку на одну з двох-трьох іграшок хлопчика (тобто надати своїй дитині додаткову свободу вибору). Або запитайте у своєї дитини, чи можна буде пограти в його іграшку, коли він сам награється. Найчастіше відповідь буває позитивною.
Якщо ваша дитина не погоджується розлучатися зі своєю іграшкою ні за яких умов, що ж, це його право. Ввічливо відмовте іншій дитині: «Вибач, (ім’я хлопчика), (ім’я своєї дитини) хоче сам поки пограти в свою машинку».
Але якщо конфлікт продовжує наростати, можна спробувати переключити увагу дітей на якусь спільну гру: навантажувати трактором пісок в машинку або пограти в квача-наздоганялки. І вже якщо гра зовсім не налагоджується – розвести по різних «кутах».
Таким чином, ми не «зациклюємося» на негативній поведінці своєї дитини(у якійсь мірі воно навіть виправдано – він захищав свою власність доступними йому способами), а показуємо, як треба чинити в подібних ситуаціях. Тобто потрібно не битися, а домовлятися словами.